стискаємо міцно уламки майбутнього
і літери ліпимо разом у купу
одягаємо одяг зім'ятий і дутий
проводжаючи гвалтуємо дні от перший і другий
одним пострілом вбиваємо кожного
ми просто дорослішати хочемо майбутнє пророчачи
не дивлячись у очі простому прохожому
просто проходимо
просто вмираємо
навмисно довіряємось але вже не кожному
втрачаючи ми знову знаходимо!
бо серце то вільне
а йому ж то жити хочеться
